Тільки вперед. І не зважай на торпеди!

 По-моєму, просто шикарну фразу сказав адмірал Фаррагут свого часу. 

Так сталося, що я сьогодні повертався на Ворзель електричкою у кабіні водія. Вперше в житті дивився з вікна потяга не з боку, а прямо - на дві полоски, якими впевнено рухалася машина. Перші хвилин 10 я згадував Атланта і зрозумів як люди можуть вкладати все у роботу на залізниці. Не те, щоб я романтик, проте в цій дорозі щось є - нестримний впевнений рух уперед, крізь мости, ліс і просто на шляху до мети.

Розмова із Миколою Васильовичем (водієм електрички) видалася неочікувано цікавою, і я хотів би де-чим поділитися.

Спершу я поставив питання про те, пускають так мало вагонів на лінії "Тетерів-Святошин", бо вранці на 7.16 часом буває майже нереально в тамбур затиснутися, де стоїть 30 чоловік на 25 квадратів. Ввечері то й поготів (хіба що на 20:54 чи на 22:18 зі Святоштну ОК), і економічна теорія говорить, що коли попит перевищує пропозицію (в даному випадку попит на місця для сидіння), то необхідно або підвищити ціни або збільшити пропозицію. Відповідь була про те, що немає вагонів, всі старі, розвалюються, а політики традиційно думають тільки про себе, про мерседеси і якби "його" раз змусити проїхатися в таких умовах, то на наступний раз "він" би добряче подумав скільки грошей і куди направляти з бюджету. Досить цікаво з якось сказав Павло Шеремета: "Зазвичай у людей то є добре, про що вони піклуються. Якщо люди піклуються про родину, то в родині у них все добре; якщо люди піклуються про роботу - то з роботою все добре. А тепер подивіться на наших політиків - відразу стане зрозуміло, про що вони піклуються. А економіка у нас в поганому стані тому, що відповідальні за неї люди недостатньо добре піклуються".

Я: Знаєте, я недавно переїхав на Ворзель, проте чув, що до Євро 2012 електрички ходили частіше, ніж 1 раз на годину, остання відправлялася не о 22:18, а о 23:50, було більше вагонів..

Микола Васильович: От ти коли до дівчини йдеш, то наводиш "марафєт" - приймаєш душ, використовуєш одеколон, купуєш квіти.. Так само і вони - щоб показати іноземцям, що у нас все добре, цивілізація..

Я: Думав збирати підписи жителів та звертатися до Укрзалізниці та Міністерства транспорту, щоб надали більше вагонів, пускали електрички частіше. Як думаєте, наскільки то є дієвим?

Микола Васильович: Та.. (махає рукою). Не поможе. Вибори пройшли, вони тепер турбуються як набити свої кармани.

Я: Так що ж тоді робити?

Микола Васильович: А що робили у 1917 році? Стріляти.. Кажуть, що риба гниє з голови. Правда, от німці будували на Дарниці станцію спеціально до Чемпіонату. Так німець там ходив з (забув як називається прилад) - вимірював тиски закручених гайок, дивився, щоб не було проміжків - щоб вода не затікала і не ржавіло. Працювали по 17 годин на день. А наш.. Як тільки начальник прийде - всі працюють, а як піде - хто куди, аби не працювати як треба. А для чого? Зарплата все одно йде. І так всюди - ментальність у нас така. От були колгоспи.. Знаєш, що таке колгосп? Все було спільним, разом працювали, а потім розподіляли - кому що. І найбільше влади мав дирекотор, чи завгосп - спочатку собі, потім брату, батькам, після кумі, свату, сусідам, і наприкінці що вже залишиться - всім іншим людям. А так ти маєш свої 10 соток і знаєш, що ніхто, окрім тебе, не матиме результатів з цих 10 га. Тоді ти відчуваєш відповідальність і працюєш зранку до ночі, щоб отримати максимальний результат. А  так люди не мають почуття відповідальності. 

Я: І що ж тоді робити?

Микола Васильович: Скільки наш заробляє зарплати? 2500 грн, це трохи більше 200 євро. А німець? 6000 євро, хоча працюють однаково. І наш робітник думає, чого я маю лишній раз "напрягатися" за такі гроші?

Я: Тоді рішення в тому, щоб дати робітникам вищу заробітну плату?

Микола Васильович: Ні, потрібно навчити, дисциплінувати. Он німців, скільки вчили, що потрібно якісно працювати, постійно їм про це нагадують. Знаєш як виникли концтабори? Ще до першої світової війни у німців ввели правило - запізнишся на 5 хв на роботу - рік маєш працювати на державу. І безоплатно. Думаєш, чому вони такі пунктуальні? Як оце читав Гітлера "Майн Кампф" ("Моя Боротьба"). Потім в ці табори почали зганяти євреїв та циган, бо перші тільки й шукали де взяти гроші, потім давали кредити і коли люди не мали змоги їх повернути - оббирали все до останньої копійки (а вони юристи хороші). А цигани тільки те й роблять, що дивляться кого обікрасти та жити собі добре. наша проблема у тому, що люди не відчувають відповідальності за свої вчинки. От я, наприклад, знаю, що якщо пожену електричку вище нормативної швидкості - можу заїхати у лісополосу і буду кримінально відповідати. Тому я воджу за інструкціями. А інший робітник (робота з'єднувача вагонів) - якщо неправильно зафіксує і десь воно відчепиться в дорозі - не буде відповідати, бо в законі цього не прописано... Он Лукашенко зробив із директора заводу столяра, коли дізнався, що той працював неефектино, бо з вікна свого вертоліта якось побачив чергу з півтисячі машин на тракторний завод і вияснив, що трактори продавали тільки по середам і люди займали чергу ще з понеділка, щоб вибрати кращий трактор для господартсва. Тепер трактори продають цілодобово і можна приїхати у будь-який час та придбати його. Інша ситуація з оплатою проїзду в елекричках. У них там контролер і два міліціонери - і люди бояться, що їх посадять або змусять заплатити великий штраф, а у нас дівчатам прямо кажуть "не будемо платити!" і ти хоч об стінку бийся - не заплотять...

Ми з ним говорили про інші аспекти цього питання, він розказував про те, як Борисович їздив у Німеччину працювати на чоловіка своєї сестри, про заробітні плати німців, поляків, румунів та українців у Німеччині і чому вони різняться, говорили про Чилі, 1973 рік і Піночета, про Швейцарію та її банківську систему.. Цікавішої поїздки на Ворзель в мене ще не було. А в кінці інший колега, помічник, (в рубку оголошує назви станцій незрозумілою мовою) сказав "Приходьте ще".

Висновок можна зробити такий: прогресивний водій електрички, революціонер, ліберал, підтримав би авторитарного лідера, який зміг би навести порядок, добре розуміється на проблемах в державі та ще й читав "Мою Боротьбу Гітлера", говорить приблизно ті ж речі, які я чув від Глібовицького та Шеремети, що означає, що людина мислить у правильному напрямку. Ймовірно, на виборах голосував за ВО "Свобода". На його думку, в Україні зміниться ситуація на краще тоді, коли люди відчуватимуть відповідальність за свої щоденні вчинки. Це можна зробити через жорсткіше законодавство та контроль за виконанням законів (верховенство права).

Що цікаво, то такі думки я чув не від одного Миколи Васильовича, щось схоже мені говорив дальнобійник зі Львову, який живе у Празі, водії Жигулів і БМВ, які мене підвозили, коли я їхав автостопом з Криму.. Думаю, я не сильно помилюся, якщо скажу, що 70% населення України у віці від 35 до 56 думають приблизно так (ті, які вміють думати), однак спілкуючись з усіма з ними було видно, що вони недостатньо готові виступати вголос. "Ми ще не досягнули дна", як сказав викладач KSE якось в Могилянці. А за ним нас чекає краще майбутнє. Принаймні, на це варто сподіватися і робити все, що є в твоїх силах для цього.