Summer Report. Фантастичний серпень!

оооооо, продовжую свій репорт про літо. Отож надворі серпень і я, як ти пам*ятаєш з минулих постів, пустився в подорож автостопом до Ла-Маншу. Першим був Краків, дістався до нього 31 липня ввечері загалом використавши 5 машин. Так, нормально було. Хіба що, один чувак разів зо п*ять обізвав мене (чи не мене) "курррвА", і після відповіді на питання чи курю/п*ю/калюсь наркотиками я відповів ні, він одказав: "Так який же з тебе мужик??!!!" А я відрізав "Хороший, в мене ще все попереду". Та абсолютно переконаний, що такого "попереду" не матиму! Хорош, таки хорош Краків.

Чесно, я не думаю, що тобі цікаво читати "а потім я заїхав у Відень через Катовіце, ой, а там нуу так клово, ну тааак клово....". Скажу відразу: це було пригодницьки і трохи безшабашно))
Хай простять мене поляки, та Прага однозначно краще Кракова. Відень я не дуже уподобав (ех, який же я перебірливий-то!). Страсбург - такий собі, гарненький)) - після другої світової (чи після першої???) його забрали у німців - це мені розказав один чеченець, який підвозив мене на шляху з Праги до Страсбургу.

Більше всього сподобався Париж (прибув туди 5 серпня вночі - близько 2). Мав карту і вирішив піти з Гаре ду Норд (Північний вокзал) - спати мав де, та незручно було дзвонити о 2 ночі чуваку, який живе бо-зна де, та щей тратитися на таксі, і всяке таке -  дивитися Ейфелеву Вежу.  Побачив її.. і захотілось спати.
Знайшов у парку під ейфелевою вежою хорошу місцину в кущах, я не мав з собою ні спальника, ні палатки - тому це було безшабашно. Ліг на карту Парижа, зверху прикрившись дощовиком..
... Думаєш, романтично? Нє-а, повір, геть не романтично!
Нє, дощу не було, - працювала система орошування газону, і водичка "трохи" долітала до мене.
Ось так проспав десь 2,5 години. Прокинувся, - поліцаї перевіряли кущі на наявність бездомних - знаєш, я не один такий, благо що не на постійній основі :)
Так от, пішов в сторону Лувра, мрія мого дитинства і юності - жива Джоконда. По дорозі поспав по пів години на трьох лавках.
Значить це виглядало ось так: іду як п*яний (качало зі сторони в сторону, дуже втомився - хотілося спати, координація підкачувала)  - бачу лавку, сів, голову на рюкзак - поспав півгодини - і так тричі. Чесно, було вже пофігу, пограбують, не пограбують. До Лувра дістався о 8 ранку, став у чергу шостим (а Лувр то відчиняється о 9.00 - до цього часу така купа народу назбиралася!). Пустили безкоштовно через айсік і Україну - інтєрєсовались моїм прісхождєніям, і проїсхождєніє не підкачало!)) (а я у легкому культурному шоці - зекономив 10 євро). Дивився на Мону Лізу пів години. Ось так, просто, стояв і дивився. Ніколи ще мене так не захоплювала якась картинка - в ній таки є щось загадкове.
Так і не знайшов оцю "безруку" Венеру з Мілосу (певно в Мілос поїхала, у відпустку:) ) за 2,5 години свого перебування в музеї. Більше не міг, ноги відвалювалися (після нічного тріпу-то). Опісля Лувру та Ефелевої, Страсбургу, Метцу, Праги, Відня, Кракова в мене не було бажання іти ще щось дивитися. Так і не побачив Нотр-дам, Версаль... І все одно: Париж - найкращий. Він створений для двох (я то був один, всі навколо обнімаються, цілуються, а Молчанов насолоджувався краєвидами)).
Під вечір знайшов коучсерфера (див. http://www.couchsurfing.org/), то другу ніч ночував нормально. До речі, в цю ніч у нього ночували також росіяни (чоловік та дружина, одружилися в 19 років!!, а було їм по 21) з Сибіру.
Діалог:
- Сережа, приезжай к нам в Сибирь.
- Гм, и что я у вас делать буду, работать?
- Не, ну чо, у нас есть Транссибирская Магистраль.....

Ну ось я в Гаврі, ось і Ла-Манш - захід сонця зі сторони протоки. Красиво. Відчуття - коли ти в дитинстві дуже хотів собі велосипед, а батьки сказали ні і ти вже втратив надію. та тут тобі на день народження дарують найкращий велик у світі. Уяви собі це відчуття радості. Щось подібне було і в мене)
Жив я у коучсерферів - шикарний двоповерховий будинок, окрема кімната з величезним ліжком, сніданок, обід і вечеря за одним столом. Це було більше, ніж коучсерфінг, like a family. Спасибі Христині, вся сім*я була в зборі (вона підприємець, її чоловік працює в Брюсселі, десь в єврокомісії, 18-річна дочка з розумому років на 14, що побувала в Австралії, Мексиці півроку, двічі в Японії, про європейські країни я мовчу) - говорили про проблеми з арабами у Франції, про наші податки, тіньову українську економіку (думаю, на Євробаченні Ані Лорак, коли співала про Шеді Леді, мала на увазі саме нашу економіку)))) У Гаврі був два дні, два фантастичних дні!
Повернення: таак, як писав  -за 60 годин з гавру до львова, маючи 10! євро. Закупився французькими багетами (відносно дешеві) та водою. І знаєш, що найпєчальніше? У Дрездені я заплати 5! євро за пів години інтернету в готелі пізно ввечері. Мені треба було терміново знати хороше місце для стопу (ось цей сайт http://www.hithwiki.org/), не можу ж я стати біля Дрезденської галереї з табличкою KRACOW (нє, канєшна можу, та це не дало б бажаних результатів). Знайшов, та тролейбуси до тієї автозаправки не ходили - пізно було (незважаючи на наявність нічного транспорту). Так що почимчикував я до вокзалу. і поспав до ранку - 5 година - я вже застопив машину до Вроцлава.
Думаєш, мені "скучно" було? Я спілкувався з коучсерферами, в яких ночував (Відень, Париж(2 день), Страсбург, Метц, Гавр), які показували мені місто і в яких я ночував, водіями (а з ними можна було достатньо наговоритися, тим паче що мені траплялися "адекватно англо говорящі")
Та не брехатиму, що не хотілося компанії. Звичайно хотілося. Та для першого разу, для першого досвіду, це, я переконаний, в самий раз (як кажуть на привозі в одесі)!!!))
Повернувся в Україну 11 серпня. Знаєш, ще у Кракові, 31 липня, мені захотілося повернутися на Україну. Та я ж не слюнтяй якийсь. Це був хороший тренінг для мене. Якісний.
Найважчий момент був під Нюнбергом, де я не міг застопити машину близько 6 годин (німці сцикуни, боялися - років десять тому були історії: чувак зупиняє машину, з кущів вибігають ще троє - б*ють, грабують, - тому і бояться). Дивлячись на людей, котрі спали на біля лавок, починав думати, що залишуся я тут, затусуюся з місцевими і все таке. Та ні, попався грузин (емігрант), довіз мене до іншої хорошої заправки. Спасибі йому. Добре побалакали про Грузію, Україну, росію, вбивство президента (трохи шокував мене новою версією - все таки наш інформаційний простір під значним впливом РФ).

Мораль: ніколи не можна опускати руки. ні, це НЕ означає "нікогда нє здаваться!". Саме так, ніколи не можна опускати руки. Саме цю фразу сказала мені Ольга Олегівна, головний методист Могилянки, коли я спитався її "девіз по життю" - ми тоді робили фотовиставку до Дня ФЕН. Твоє життя в твоїх руках.

По приїзду я забацав корейську візу і взяв участь у ЛібералКемпі, під Одесою. З*їхалися білоруси, українці та модовани. Тепер я можу сказати, що знаю що таке ліберальна економіка, в чому суть політики неолібералізму Маргарет Тетчер і чому це так корисно для України (чесно кажучи, для України все корисно - все некорисне ми перепробували)))
Спасибі Кочерган і команді організаторів за дійсно афігєзний кемп. я навіть зробив з Кудрицькою навеличкий майстер-клас по правилам дебатів, так ми і там дебатували.

В цілому, я задоволений своїм літом. Найбільше - це автостоп. так, не все було ідеально, але від цього вражень та досвіду не поменшало, а навпаки!

Зараз я в Кореї, вчуся 1 семестр, планую повернутися до України 20 грудня - здати сесію тре, - дистанційне навчання і все таке.

Вибач, що багато написав. Більше не буду, абєщаю!!!)))
Далі писатиму переважно англійською враження про Корею, людей, університет, і бібліотеку, в якій я живу (читалка тут працює цілодобово!).

Дякую за те, що зі мною! :)

Comments

  1. пс. рєєєєбятааааа! фотки, скоро будуть фотки.
    Патєрпітє!

    ReplyDelete
  2. Наступного року бери мене з собою - буде тобі компанія ;)

    ReplyDelete

Post a Comment

Popular posts from this blog

Напрями підвищення конкурентоспроможності української економіки

Why on Ramadan

Шість товарів, які я б привіз з Китаю в Україну